1. Загальнiвiдомостi про складальнi креслення.
2. Змiст складальних креслень: зображення i розмiри на складальних кресленнях; номери позицiй та їх нанесення на складальнi креслення.
3. Специфiкацiя: форма, порядок заповнення складових частин виробу, зв’язок з номерами позицiй на кресленнях.
4. Розрiзи на складальних кресленнях, правила виконання штрихування сумiжних деталей у перерiзах.
5. Послiдовнiсть читання складальних креслень.
6. Умовностi i спрощення зображень на складальних кресленнях.
Конспект.
Поняття про складальні креслення
Складальне креслення - документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю. У конструкторських бюро за складальними кресленнями виконують робочі креслення деталей, а далі технічні відділи підприємств використовують їх для підготовки виробництва, розробки технологічної документації, контролю і приймання готових виробів.
За призначенням складальне креслення повинно містити:
1) зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення і взаємозв'язок складових частин, забезпечує можливість здійснення складання та контролю складальної одиниці; при потребі на складальних кресленнях має бути додаткова схема з'єднання і розміщення складових частин виробу;
2) розміри з їхніми граничними відхиленнями та інші параметри і вимоги, які мають бути виконані чи проконтрольовані заданим складальним кресленням;
3) вказівки про характер спряження і методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується в процесі складання виробу не заданими граничними відхиленнями, а підбиранням та пригінкою деталей тощо;
4) вказівки про спосіб з'єднання нерознімних частин виробу (зварних, паяних та інших);
5) номери позицій складових частин виробу;
6) основні характеристики виробу (при потребі).
На складальних кресленнях, коли це необхідно, наводять дані та зображення, які додатково пояснюють будову і принцип дії виробу. Наприклад: стрілки, які вказують напрямок обертання валів; модуль, кількість зубів, кут нахилу і напрям зубців зубчастих коліс; розміри діаметрів початкових кіл зубчастих коліс; міжосьові відстані зубчастих передач; вказівка про ліву різьбу LН; позначення різьби, якщо вона не визначена у специфікації чи технічних вимогах; зображення профілю спеціальної різьби (за допомогою місцевого розрізу) тощо.
ЗАПИТАННЯ
1. Що називають складальним кресленням?
2. Про що можна дізнатися зі складального креслення виробу?
3. Що повинно містити складальне креслення?
Зображення різьбового з'єднання.
Для показу різьби у з'єднанні застосовують розрізи площиною, яка проходить через вісь з'єднання. Отвір з різьбою може бути наскрізним чи ненаскрізним (глухим). Якщо потрібно, для зображення деталі із зовнішньою різьбою застосовують місцевий розріз.
У місці з'єднання двох деталей різьбу зображують так, щоб в отворі було видно ту частину різьби, яку не затуляє різьба стержня. Суцільні товсті лінії, що відповідають виступам різьб на стержні, переходять в суцільні тонкі лінії, що відповідають западинам різьби в отворі. І навпаки, суцільні тонкі лінії, що відповідають западинам різьби на стержні, переходять в суцільні товсті лінії, що відповідають виступам різьби в отворі.
Поперечний переріз різьбового з'єднання має характерні особливості: межею між контурами деталей з різьбою є суцільна товста лінія, яка відповідає діаметру кола виступів (зовнішньому діаметру) різьби на стержні. Суцільна тонка лінія (проведена на 3/4 кола) відповідає западинам (внутрішньому діаметру) різьби на стержні.
2. Кріпильні деталі болтового і шпилькового з'єднань.
З'єднання, утворені кріпильними деталями з різьбою, носять назву цих деталей:
Кріпильні деталі з різьбою зустрічаються у дуже багатьох виробах.
Щоб упорядкувати застосування цих деталей, їх форму і розміри стандартизовано. Тому кріпильні деталі з різьбою називають стандартними. Це дає змогу зосередити їх виробництво на спеціалізованих підприємствах і спростити виготовлення виробів.
На кресленнях з'єднань стандартні деталі зображують спрощено за відносними розмірами. Це означає, що розміри їх окремих елементів визначають за співвідношенням із зовнішнім діаметром різьби (його позначають d). Завдяки спрощеному зображенню кріпильних деталей прискорюється виконання креслень.
Стандартний болт - це циліндричний стержень з шестигранною головкою. На стержні болта нарізана різьба. Головку болта і кінець стержня обточено на конус (знято фаски).
Гайка - це шестигранник, усередині якого є отвір з різьбою. Обидва плоских торці гайки і отвір з різьбою мають фаски.
Шпилька - циліндричний стержень, на обох кінцях якого нарізана різьба. З кожного кінця шпильки знято фаску.
Шайба являє собою кругле кільце.
Розміри кріпильних деталей на складальних кресленнях не наносять, основні дані про них записують у вигляді умовного позначення до специфікації. Користуючись цим позначенням, потрібні розміри можна визначити з таблиць у довідниках.
Умовне позначення болта включає тип і розміри різьби, довжину його стержня. Запис «Болт М12× 1,25× 60» означає: болт з метричною різьбою діаметром 12 мм, малий крок 1,25 мм, довжина стержня 60 мм.
3. Креслення болтового з'єднання.
Загальний вигляд болтового з'єднання показано на рисунку. У деталях 1 і 2, які треба з'єднати, просвердлюють отвори, діаметри яких трохи більші за діаметр болта 3. Щоб запобігти руйнуванню деталі 2 при загвинчуванні гайки 4, на стержень болта надівають шайбу 5. Креслення такого з'єднання складається з зображень деталей, що входять до його складу.
На рисунку показано етапи утворення креслення болтового з'єднання. Спочатку викреслюють з'єднувані деталі (1), потім докреслюють болт, начебто вставлений в отвір у деталях (2). Далі креслять шайбу, надіту на болт (3), і в останню чергу - гайку (4). Така послідовність виконання креслення відповідає порядку утворення самого болтового з'єднання.
Болти на складальному кресленні показують нерозсіченими, якщо січна площина проходить вздовж їх осі. Також нерозсіченими показують гайки і шайби. Зверніть увагу, як заштриховано з'єднувані деталі 1 і 2.
4. Креслення шпилькового з'єднання.
Загальний вигляд шпилькового з'єднання показано на рисунку. До нього входять з'єднувані деталі 1 і 2, шпилька З, гайка 4 і шайба 5. Одним кінцем шпилька 3 на всю довжину різьби вгвинчується у глухий (ненаскрізний) отвір з різьбою в деталі 1. Зверху надівають деталь 2 з отвором трохи більшого діаметра, ніж діаметр шпильки. На вільний кінець шпильки нагвинчують гайку 4, під яку підкладають шайбу 5. Загвинчуючи гайку, деталі 1 і 2 притискують одну до одної.
На рисунку показано етапи утворення креслення шпилькового з'єднання. Спочатку викреслюють деталь з різьбовим отвором (І), потім докреслюють зображення шпильки, вгвинченої в отвір з різьбою (2). Далі послідовно креслять другу з'єднувану деталь, надіту на шпильку (3), шайбу (4) і гайку (5). Шпильку на кресленні показують нерозсіченою, так само як і шайбу з гайкою.
Лінію, що визначає межу різьби на нижньому кінці шпильки, завжди проводять на рівні поверхні деталі, в яку вгвинчено шпильку (деталь 1). Подивіться уважно, як зображується стержень з різьбою, вкручений в отвір. Різьбу в отворі показують тільки там, де її не закриває кінець стержня шпильки. Нижню частину глухого отвору показують незаповненою стержнем. На кінці отвору показують конічне заглиблення, утворене свердлом. Його креслять з кутом при вершині 120°. Штриховку доводять до суцільної товстої лінії.
Практичне завдання
Завдання виконується за варіантом на 2 аркушах формату А4. На першому аркуші необхідно виконати креслення з'єднання. На другому - розрахунки. Всього 12 варіантів за таблицею.
УВАГА! Вся інформація в картинках.
При розрахунках необхідно користуватися довідковими даними.
Оптимізовані та рекомендовані розрахунки болта.
Оптимізовані та рекомендовані розрахунки гайки та шайби.
Приклад розрахунку та виконання креслення болтового та шпилькового з'єднань.
Шпонковим називають з'єднання, утворене двома спряженими деталями (одна з яких – вал, інша – шків, зубчасте колесо, півмуфта тощо) і шпонкою, яка перешкоджає відносному повороту чи зсуванню цих деталей. Такі з'єднання застосовують у механічних передачах, коли потрібно, щоб з валом оберталася розміщена на ньому деталь (або навпаки). Для того, що утворити шпонкове з'єднання (рис. 1), на вал у1 і в отворі деталі 3, з'єднуваної з валом, роблять пази – шпонкові канавки. Частина шпонки 2 у паз вала, частина – у паз деталі.
Шпонки і пази для них стандартизовані. За формою шпонки бувають призматичні, клинові, сегментні (таб. 1). Розміри шпонок і пазів для них вибирають з довідкових таблиць залежно від величини діаметра вал.
На кресленні шпонкового з'єднання виконують зображення тих деталей, якими воно утворене. З'єднання шпонками на кресленнях показують двома зображеннями. На місці вигляду спереду зображують поздовжній розріз з'єднання (уздовж осі вала і з'єднуваної з ним деталі).Згідно з існуючими правилами, вали на поздовжніх розрізах зображують нерозсіченими. Щоб виявити форму шпонки і шпонкового паза, на зображенні вала роблять місцевий розріз. Поздовжній розріз доповнюють поперечним розрізом, який розміщують на місці вигляду зліва. На цьому розрізі три деталі з'єднання (вал, втулку, шпонку) зображують розсіченими.
САМОКОНТРОЛЬ
1. Що забезпечує шпонка у шпонковому з'єднанні?
2. Назвіть, які бувають шпонки за формою.
3. Залежно від чого вибирають розміри шпонок і пазів під них?
4. Для чого на зображеннях з'єднань шпонками виконують поперечні розрізи?
Зубчастий вал - деталь циліндричної форми, на зовнішній поверхні якого рівномірно розташовані западини (шліці), які рівномірно чергуються з зубцями. Зубці входять у западини в створі деталі, створюючи зубчасте (шліцьове) з'єднання. Таким чином, шліцьове з'єднання являє собою багатошпонкове з'єднання, у якому шпонки з валом становлять одне ціле. Цей вид з'єднань застосовується в тому випадку, коли крутний момент, що передається від колеса на вал (чи навпаки) значний за величиною. Крім того, вони забезпечують точне центрування вала й колеса, що має велике значення для швидкохідних передач. Профілі зубців і западин бувають прямоточними, евольвентними (бічні сторони профілю зуба обмежені евольвентой) і трикутними. Шліцьове з'єднання деталей показане на наочному зображенні (рис. 1, а), відповідно до ГОСТ 2.409-74 зубчасті поверхні валів й отвору креслять спрощено. На рис. 1, б показано спрощене зображення вала із зубчастою частиною. Твірні циліндра западин повинні перетинати лінію границі фаски й проходити по її зображенню. При зображенні вала в поздовжньому розрізі твірні циліндра западин показують суцільною тонкою лінією. Цим же типом ліній показують границю між шліцами повного профілю й збігом. На зображенні торця зубчастої частини вала показують профіль тільки одного зуба й двох западин; коло, що обмежує виступи, зображують суцільною основною лінією. Дугу кола, що обмежує западини, зображують суцільною тонкою лінією, фаску на цьому зображенні не показують. Приклад умовного позначення шліцьового з'єднання: число зубців z = 8, внутрішній діаметр d = 36 мм, зовнішній діаметр D = 40 мм, ширина зуба b = 7 мм; D - 8×36×40×7 (буква в позначенні характеризує спосіб центрування шліцьового з'єднання: d – по внутрішньому діаметру, D – по зовнішньому діаметру, b – по ширині зуба). Параметри шліцьових з'єднань наведені в таблиці 1.
Таблиця 1 - Шліцьові прямоточні з'єднання (ГОСТ 1139-80) (фрагмент).
Урок №2
1. Основи технічного креслення.
1. Лiнiї креслення.
2. Масштаби.
3. Основнiвiдомостi про зображення, розмiри, їх точностi в технiчнихвказiвках.
4.Поняття про шорсткiсть поверхонь.
Конспект
1 ЗАГАЛЬНI ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КРЕСЛЕНЬ
Правила оформлення креслень (конкретного конструкторського документа) визначаються його специфiкою i положенням вiдповiдних стандартiв.
1.1 ФОРМАТИ I ОСНОВНI НАПИСИ
Креслення й iншi конструкторськi документи виконуються на форматах, визначених ГОСТ 2.301-68. Основнi формати та їх позначення приведенi в таблицi 1.1
Таблиця 1.1
Розмiри основних форматiв
Позначення формату | Формат, мм |
А0 | 841х1189 |
А1 | 594х841 |
А2 | 420х594 |
А3 | 297х420 |
А4 | 210х297 |
Допускається застосування додаткових форматiв, якi утворюються збiльшенням менших сторiн основних форматiв на величину кратну їх розмiрам.
На форматi виконують внутрiшню рамку (рис.1.1), а в правому нижньому кутi розмiщують основний напис (ГОСТ 2.104-68) за винятком формату А4, де вiн розмiщується тiльки вздовж сторони 210 мм.
Для завдань з нарисної геометрiї, геометричного та проекцiйного креслень основний напис можна заповнювати спрощено, для iнших креслень усi графи основного напису мають бути заповненi вiдповiдно до ГОСТ 2.104-68. Крiм того, для цих креслень обов’язкова додаткова графа 26 розмiром 70х14 мм у лiвому верхньому кутi де записують (повернутим на 180º вiдносно основного напису) позначення конструкторського документа (графа 2 основного напису).
Рис.1.1 Оформлення форматiв
1.1.1 Основний напис для завдань з iнженерної графiки
У графах основного напису вказують:
— у графi 1 – назву виробу, починаючи з iменника згiдно з вимогами ГОСТ 2.108-73; наприклад: “Колесо зубчасте”;
— у графi 2 – позначення документа вiдповiдно до ГОСТ 2.202-80; наприклад: НГ – завдання з нарисної геометрiї;
ГК – завдання з геометричного креслення;
ПК – завдання з проекцiйного креслення;
МК – завдання з машинобудiвного креслення.
Пiсля iндекса завдання вказують номер завдання, порядковий номер креслення та варiант.
Наприклад: НГ 01. 03. 010
ПК 404. 05. 010
— у графi 3 – позначення матерiалу деталi (графу заповнюють лише на кресленнях деталi);
— у графi 4 – лiтеру, яка присвоєна цьому документу (на вище названих кресленнях – “Н”);
— у графi 5 – масу виробу вiдповiдно до ГОСТ 2.109-73; на навчальних кресленнях графу не заповнюють;
— у графi 6 – масштаб згiдно ГОСТ 2.302-68;
— у графi 7 – порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);
— у графi 8 – загальну кiлькiсть аркушiв (графу заповнюють лише на першому аркушi);
— у графi 9 – назву начального закладу, факультету та номер групи; наприклад: СНАУ IТФ 0401;
— у графi 10 – розробив, перевiрив, т. контроль, н. контроль та затвердив;
— у графах 11, 12, 13 – прiзвища осiб, їх пiдписи та дату, коли документ пiдписаний;
— графи 14 – 18 на навчальних кресленнях не заповнюють.
1.1.2 Основний напис для курсового проекту
Графи основного напису креслень курсового проекту заповнюють аналогiчно основному напису для завдань з iнженерної графiки за випадком наступних граф:
Графа 2.
КП.01.07. (курсовий проект, номер завдання, номер варiанта);
КП.01.07.01.000 (курсовий проект, номер завдання, номер варiанта, перша складальна одиниця);
КП.01.07.01.001 (перша деталь першої складальної одиницi того ж проекту);
КП.01.07.02.010 (десята деталь другої складальної одиницi того ж проекту).
1.2 МАСШТАБИ
Масштаби зображень (ГОСТ 2.302-68) на кресленнях слiд вибирати з таблицi 1.2
Масштаб у вiдповiднiй графi основного напису слiд позначати так:
1:1, 1:2, 2:1, 5:1 тощо.
Перевагу надають зображенню предмета в натуральну величину, тобто в масштабi 1:1. На полi креслення масштаб указують у дужках поряд з умовним
Позначенням зображення. Наприклад: А — А ( 2 : 1 ); Б1 ( 2 : 1 ) ; В ( 2 : 1 ).
Таблиця 1.2
Масштаби зображень
Натуральна величина | 1:1 |
Масштаби зменшення | 1:2 1:2,5 1:4 1:10 1:15 1:20 1:25 1:40 1:50 1:75 1:100 1:200 1:400 1:500 1:800 1:1000 |
Масштаби збiльшення | 2:1 2,5:1 4:1 5:1 10:1 20:1 40:1 50:1 100:1 |
1.3 ЛIНIЇ
ГОСТ 2.303-68 встановлює 9 типiв лiнiй залежно вiд їх товщини та зображення. Товщина суцiльної товстої основної лiнiї вибирається в межах 0,5 -1,4 мм, товщина решти типiв лiнiй – залежно вiд товщини основної лiнiї. Призначення окремих типiв лiнiй показано на рис.1.2.
Рис.1.2 Приклади призначення лiнiй
1.4 ШРИФТ
На кресленнях усi написи виконують шрифтами за ГОСТ 2.304-81. Висоту великих лiтер називають розмiром шрифту. Встановлено такi розмiри шрифтiв: 2,5; 3,5; 7; 10; 14; 20; 28; 40.
Щоб зручнiше було вивчати форми лiтер i цифр, шрифти виконують на допомiжнiй сiтцi. Крок допомiжних лiнiй сiтки залежить вiд товщини лiнiй. Рекомендовано застосовувати шрифт типу Б з нахилом 75°.
Рис.1.3 Приклади напису лiтер, цифр i знакiв шрифту типу Б
1.5 НАНЕСЕННЯ РОЗМIРIВ
Основою для визначення розмiрiв зображуваного виробу i його елементiв є нанесенi на креслення розмiри (ГОСТ 2.307-68).
Розмiри подiляють на лiнiйнi (довжина, ширина, значення радiуса, дiаметра тощо) та кутовi (розмiри кутiв).
Процес нанесення розмiрiв включає двi операцiї: проведення виносних та розмiрних лiнiй i написання розмiрного числа. Загальна кiлькiсть розмiрiв повинна бути мiнiмальною, але достатньою для виготовлення i контролю виробу.
Лiнiйнi розмiри та їх граничнi вiдхилення на кресленнях вказують у мiлiметрах без позначення одиницi фiзичної величини. Для розмiрiв, якi записуються в технiчних вимогах i пояснювальних написах на полi креслення, обов’язково вказують одиницi вимiрювання.
Розмiрнi лiнiї з обох кiнцiв обмежують стрiлками, а розмiрнi числа наносять над розмiрною лiнiєю якомога ближче до її середини. Якщо мiсця для розмiрного число недостатньо, його проставляють над продовженням розмiрної лiнiї або на поличцi лiнiї-виноски.
Розмiрнi числа не можна роздiляти або перетинати будь якими лiнiями креслення. Не дозволяється наносити розмiрнi числа в мiсцях перетину розмiрних, осьових або центрових лiнiй.
Нанесення розмiрiв є дуже серйозним моментом, тому слiд ознайомитись из ГОСТом 2.307-68 i обов’язково виконувати його.
Таблиця 1.3
Нормальнi лiнiйнi розмiри
1-й ряд | 10; 11; 12; 14; 16; 18; 20; 22; 25; 28; 32; 36; 40; 45; 50; 56; 63; 71; 80; 90 |
2-й ряд | 10; 10,5; 11; 12; 13; 14; 16; 17; 18; 20; 21; 22; 24; 25; 26; 28; 30; 32; 34; 36; 38; 40; 42; 45; 48; 50; 53; 56; 60; 63; 67; 71; 75; 80; 85; 90; 95; |
Примiтка: Iншi нормальнi розмiри одержують дiленням або множенням чисел в iнтервалi вiд 10 до 95 на 10n.
При нанесеннi розмiрiв на креслення слiд використовувати ряди чисел, яким треба надавати перевагу, враховуючи вимоги вiдповiдних стандартiв.
2 ДОДАТКОВI ДАНI ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ КРЕСЛЕНЬ
Крiм розглянутих загальних правил оформлення креслень, робочi креслення повиннi мати iнформацiю про матерiал, якiсть поверхонь, граничнi вiдхилення розмiрiв тощо.
2.1 ПОЗНАЧЕННЯ ШОРСТКОСТI ПОВЕРХОНЬ
Шорсткiсть поверхонь визначається мiкронерiвностями, якi з’являються в результатi виготовлення (обробки) цих поверхонь. Для кiлькiсної оцiнки шорсткостi ДСТУ 2.409-94 встановлює шiсть параметрiв, з яких переважно використовувати значення параметра Rа – середнє арифметичне вiдхилення профiлю в межах базової довжини. Значення параметру Rа вибирають з рядiв таблиць 2.1 та 2.2.
Таблиця 2.1
Нормування шорсткостi поверхонь залежно вiд їх обробки
Технологiя виготовлення поверхонь | Параметр Ra, мкм |
Чорнове точiння, фрезерування, стругання | 6,3 … 50 |
Чистове точiння, фрезерування, стругання, свердлiння | 1,6 … 12,5 |
Шлiфування, розгортання, протягування | 0,1 … 1,6 |
Операцiя доведення | 0,025 … 0,2 |
Таблиця 2.2
Нормування шорсткостi поверхонь залежно вiд їх призначення
Характеристика поверхонь | Параметр RA, мкм |
Вільні (неробочі) поверхні | 6,3 і грубіші |
Спряжені поверхні без взаємного переміщення в процесі роботи | 1,6 … 6,3 |
Спряжені поверхні зі взаємним переміщенням (ковзанням) | 0,1 … 1,6 |
Декоративні поверхні | 0,4 … 1,6 |
Переважно використовують такi значення параметра Rа: 100; 50; 12,5; 6,3; 3,2; 1,6; 0,8; 0,4 мкм.
Значення параметра шорсткостi вказується над умовним знаком, який передбачений ГОСТ 2.309-73.
Цей стандарт встановлює три умовних знаки для позначення шорсткостi
— для позначення шорсткостi поверхонь, якi утворюються видаленням шару металу (точiння, фрезерування, свердлiння, травлення);
— для позначення шорсткостi поверхонь, якi утворюються без видалення шару металу (лиття, штампування, прокатування), або поверхонь, якi не обробляються за цим кресленням;
— для позначення шорсткостi поверхонь, вид обробки яких конструктором не встановлений.
У разі необхідності кожен із знаків може мати поличку. Біля умовного знака можна вказати (крім параметрів шорсткості) базову довжину, позначення напряму нерівностей та інші додаткові дані. Значення параметра шорсткості слід вказувати обов’язково, інші дані вказують лише в разі необхідності. Якщо в позначенні є тільки параметр шорсткості, то використовують знак без полички. Значення параметра Ra вказують без символу, інших параметрів — із символом, наприклад:
При нанесенні умовних знаків на полі креслення слід витримувати їх розміри: тут H — висота цифр розмірних чисел, Н — (1,5-3)H, товщина лінії — S/2.
На полі креслення знаки шорсткості поверхонь дозволяється розміщати (рис. 2.1):
— на лініях контуру;
— на виносних лініях (ближче до розмірної лінії);
— на поличках ліній-виносок, якщо не вистачає місця — на розмірних лініях або на їх продовженні.
Рис 2.1 Розміщення знаків шорсткості поверхонь
Знак шорсткості слід наносити з боку обробки поверхні. Розмір шрифту цифр значення параметра шорсткості повинен бути таким самим, як і розмір шрифту розмірних чисел на полі креслення.
Розглянемо випадки позначення однакової шорсткості для групи поверхонь.
1) якщо шорсткість усіх поверхонь деталі однакова, то її позначення розміщують у правому верхньому куті креслення, а на поле креслення не наносять (рис. 2.2);
Рис 2.2 Позначення однакової шорсткості всіх поверхонь
ПОУРОЧНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
по предмету «Основи
технічного креслення»
базовий модуль
Плужненського професійного ліцею
2020-2021 навч. рік
Професія «Тракторист-машиніст
сільськогосподарського виробництва»
Категорія А1
|
|
№ уроку
|
ТЕМА
|
Кількість
годин
|
Міжпредметнізв”язки
|
Література
|
|
|
|
1.
Основи технічного креслення.
|
4
|
Історія,
Фізика, хімія,
|
|
|
|
1
|
Види креслень.
Порядок читання креслень. Формати креслень. Основний напис i вiдомостi, що розташованi
в ньому.
|
2
|
геометрія,комбайни,
Автомобілі,
креслення, охорона праці.
|
П.
П. Волошкевич
О.
О. Бойко
П.
А. Базишин
Н.
О. Мацура
«Основи
креслення та компютерна графіка»
|
|
|
2
|
Лiнiї креслення.
Масштаби. Основнiвiдомостi про зображення, розмiри, їх точностi в
технiчнихвказiвках. Поняття про шорсткiсть поверхонь.
|
2
|
|
|
|
|
|
|
|
2.
Складальнi креслення.
|
|
|
|
|
|
|
3
|
|
|
|
|
|
|
3
|
Загальнiвiдомостi
про складальнi креслення.
Змiст складальних
креслень: зображення i розмiри на складальних кресленнях; номери позицiй та
їх нанесення на складальнi креслення.
Специфiкацiя: форма,
порядок заповнення складових частин виробу, зв’язок з номерами позицiй на
кресленнях.
Розрiзи на
складальних кресленнях, правила виконання штрихування сумiжних деталей у
перерiзах.
Послiдовнiсть
читання складальних креслень.
Умовностi i
спрощення зображень на складальних кресленнях.
|
2
|
Фізика,
алгебра, хімія.
|
П.
П. Волошкевич
О.
О. Бойко
П.
А. Базишин
Н.
О. Мацура
«Основи
креслення та компютерна графіка»
|
|
4
|
Особливостi в
зображеннi сальникових пристроїв, крайнього чи зсунутого положення механiзму,
деталей, закрiплених у пристосуваннях.
Зображення
нероз’ємних з’єднань (заклепкових, зварних i клейових). Зображення шпонкових
i шлiцьових з’єднань. Зображення пружин на складальних кресленнях.
Деталювання i
порядок роботи з деталювання.
Позначення на
кресленнях посадок. Розмiри на складальних кресленнях.
|
1
|
|
|
|
|
3. Читання схем.
|
2
|
|
|
|
|
5
|
Поняття про схеми.
Класифiкацiя схем за видами i типами. Правила читання схем. Таблицi до схем.
Шорсткість поверхонь, параметри
шорсткості, зразки позначення шорсткості
поверхні.
Класифікація вимірювальних
засобів. Кінцеві і штрихові міри довжини.
|
2
|
Охоронапраці,геометрія
|
П.
П. Волошкевич
О.
О. Бойко
П.
А. Базишин
Н.
О. Мацура
«Основи
креслення та компютерна графіка»
|
|
6
|
Підсумковий урок
|
1
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
План склав Чорний В.В.
Урок №1
Тема 1
Основи технічного креслення. Звіт про отриманні знання
1. Види креслень.
2. Порядок читання креслень.
3. Формати креслень.
4.Основний напис i вiдомостi, що розташованi в ньому.
Звіт склав
Звіти направляти на поштову скриньку chornyi1965@gmail.com
Конспект
Читання нескладних креслень (0)
Робоче креслення деталі - це графічний документ, що містить зображення деталі та данні, необхідні для її виготовлення і контролю.
Послідовність читання креслень
- Як називається деталь
- З якого матеріалу вона має бути виготовлена
- В якому масштабі виконано креслення
- Які зображення на кресленні та скільки їх
- Які габаритні розміри деталі
- Яка форма деталі
- Які розрізи використано при зображенні деталі
- Скільки отворів у деталі, яка їх форма, розміри
- Які різьби та яких розмірів є на деталі
Давайте розглянемо разом креслення деталі «Напрямна»
Наведемо приклад читання креслення деталі. (Спочатку дано запитання до креслення, а потім відповіді на них).
Запитання до креслення
1. Як називається деталь?
2. З якого матеріалу її виготовляють?
3. У якому масштабі виконано креслення?
4. Деталь називається «напрямна». Про це ми дізнаємося з основного напису.
5. Виготовляють деталь із сталі. Про це ми також дізнаємося з основного напису.
6. Масштаб креслення 1:1, тобто деталь зображено в натуральну величину.
7. Креслення містить два вигляди: головний і зліва.
Крайня ліва частина на головному вигляді має форму прямокутника, а на вигляді зліва — форму круга. Отже, це циліндр, оскільки такі проекції характерні для циліндра. Друга зліва частина на головному вигляді має форму трапеції. На вигляді зліва її показано двома кругами. Такі проекції може мати тільки зрізаний конус.
Середню частину, як і першу, показано на головному вигляді прямокутником, а на вигляді зліва — кругом. Отже, вона має форму циліндра.
Форму четвертої частини встановлюємо, порівнюючи два її зображення. На головному вигляді вона має обриси прямокутника, який має дві горизонтальні лінії, на вигляді зліва — шестикутника. Такі зображення характерні для шестикутної призми.
Крайню справа частину показано прямокутником на головному вигляді і кругом на вигляді зліва. Ми знаємо, що такі зображення визначають циліндр.
8. За штриховими лініями на головному вигляді і колом найменшого діаметра на вигляді зліва можна зробити висновок, що всередині деталі є наскрізний циліндричний отвір. Поєднавши всі здобуті відомості, встановлюємо загальну форму предмета .
Вона являє собою комбінацію циліндра і зрізаного конуса; циліндра, шестикутної призми і циліндра, розміщених на одній осі. Уздовж осі деталі проходить циліндричний наскрізний отвір.
9. Габаритні, тобто найбільші, розміри деталі такі: довжина 160 мм, діаметр 90 мм.
Діаметр крайньої лівої циліндричної частини З0 мм, довжина 18 мм. Довжина зрізаного конуса 20 мм, кут при вершині 30°, діаметр більшої основи 48 мм.
Такий самий діаметр має наступна циліндрична частина. Довжина її визначається як різниця між розмірами 75 і 38, тобто дорівнює 37 мм.
Два розміри частини деталі, що має форму шестикутної призми, нанесено на вигляді зліва: між паралельними гранями — 65 мм, між двома з ребер 75 мм. Довжину цієї деталі не зазначено, її знаходять відніманням від габаритного розміру (160) розмірів 75 і 45.
Діаметр найбільшого циліндра 90 мм. Діаметр отвору 20 мм. Формати аркушів креслень визначаються згідно з ГОСТ 2.301–68, розмірами зовнішньої рамки, яка виконана тонкою лінією. Робоче поле креслення обводиться суцільною товстою лінією, розташованою на відстані 20 мм зліва і по 5 мм зверху, справа та знизу від зовнішньої рамки. Розміри основних форматів А4, А3, А2, А1, А0 і схема утворення додаткових форматів показано на рис. 2.1. На кресленнях будь–якого формату повинен бути основний напис, до якого заносять інформацію, що регламентується стандартом ГОСТ 2.104–68. Основний напис на будь–яких форматах, крім А4, розташовують уздовж короткої або довгої сторони. На форматі А4 вона розташовується тільки вздовж короткої сторони.
Рисунок 2.1
Щоб креслення були зручними в зберіганні та користуванні, їх виготовляють певного розміру. Розмір аркуша називають форматом. Для виконання шкільних креслень будемо використовувати 2 з 5 форматів. Формат А4 та А3.
Розміри форматів в таблиці.
Креслення мають відповідне оформлення у вигляді рамки та основного напису. В основний напис записують відомості про виріб та виконавця роботи.
Основний напис та його заповнення
Перевір себе
Як визначити розмір формату А3, знаючи ромір формату А4 - 210х297 мм?Навіщо оформлюють креслення?
Практичне домашнє завдання
На форматі А4 накреслити рамку та основний напис (основний напис не заповнювати - підписати збоку олівцем), посередині аркуша накреслити лінії та фігури згідно варіанту.
Немає коментарів:
Дописати коментар